Всім відомо, що серед виробників французьких вин, як і серед виробників будь-якого іншого товару, не припиняється конкуренція і боротьба за покупця. Кожен з них прагне реалізувати максимальну кількість продукції і тому йде на всілякі хитрощі, що б привернути увагу саме до свого продукту. І тут вирішальну роль грає винна етикетка, яка є не тільки показником якості вина, але також і способом його захисту від підробок. Маркетингові дослідження показали, що більшість покупців, особливо представниць прекрасної половини людства, при виборі вина в першу чергу звертають увагу на зовнішній вигляд етикетки.
Але чи завжди етикетка грала таку важливу роль, як в наші дні? Заглянемо в історію.
Стародавні часи
Як виявилося, зовсім не просто простежити історію цього важливого в наші дні атрибуту будь-якої винної пляшки тому, що вино є продуктом недовговічним, і багато артефактів просто не збереглися до наших днів. У стародавній Греції вина зберігали і перевозили в амфорах, на яких подобою етикетки було різьблення або тиснення. Зрозуміло, що такі написи мали лише інформативний характер, а ніяк не рекламний. Амфора – досить крихка ємність, тому ми не можемо з точністю визначити, як давно почали розміщувати на них написи, але вже на залишках глечиків, що датуються першим століттям до нашої ери, зустрічаються написи, що інформують про вміст глечика. Вони включали в себе назву вина, його вік, ім’я виробника.
У той же час в Галлії (як називали тоді Францію) вино перевозили і зберігали в дерев’яних бочках, написи на які було наносити набагато простіше. Для цього користувалися звичайною крейдою, або вугіллям.
Етикетки на пляшках
Використання пляшки для вина спочатку було досить дорогим задоволенням, але з часом, цей вид посуду міцно увійшов до вжитку. Особливо вплинув на це розвиток технології шампанізації вина в пляшках. Пляшки маркували шляхом прив’язування до шийки за допомогою мотузки маленької дощечки, або пергаменту з написаною чорнилом інформацією про дане вино. Цей вид етикетки існував до 1796 року, коли була винайдена літографія, тобто перший вид друку.
На той час виробництво вина у Франції значно зросло і стало виходити на зовнішні ринки збуту. Питання про маркування пляшок постало особливо гостро.
Етикетки як витвір мистецтва
Етикетки тих часів містили лише назву вина, іноді ім’я торгівця і рік врожаю. Вони були виконані в готичному стилі і прикрашалися розкішними орнаментами. З розвитком нових методів друку етикетки теж ускладнюються. Але вони так само не повідомляють про якість вина, а більш схожі на такі собі художні мініатюри. На етикетках тих часів часто зустрічаються зображення сільського життя, сімейні герби роду, що виробляє вино та інші твори місцевих художників.
Згодом якість вина все покращується, винороби прагнуть показати свої досягнення і починають розміщувати на етикетки зображення нагород, медалей, грамот.
Наші дні
Аж до середини двадцятого сторіччя етикетки щедро прикрашалися орнаментами, пейзажами, мальовничими зображеннями рослин і тварин. І тільки в п’ятдесятих роках минулого сторіччя були введені міжнародні стандарти, які приписували наявність на етикетці чітко регламентованої інформації. Сучасна етикетка повинна мати не лише привабливий зовнішній вигляд, але й містити інформацію про властивості вина, район його виробництва, вміст алкоголю, обсяг пляшки та інш.
В наш час етикетка також відіграє важливу роль в захисті від підробок. Для цього багато поважних виробників користуються спеціальнми способами поліграфічного друку що використовуються для виготовлення грошових купюр і цінних паперів.
