У період Відродження релігійні ідеї та погляди змінюються гуманістичними ідеями та уявленнями. Зміни відбуваються й у живописі, іконописі та релігійних мотивах, що поступаються місцем світському мистецтву, спрямованому в основному на людину.
Живопис цієї епохи має багато спільного з творчістю нідерландських та італійських художників, але має й свої відмінні риси. Так французький живопис виділяє з’єднання ренесансного гуманізму з елементами трагічності, яка викликана непростою й суперечливою ситуацією у країні.
На розвиток французького мистецтва вплинули нідерландські художники – брати Лімбург, які працювали у герцога Бургундського й значилися у його штаті.
Варто зазначити, що особливого розвитку отримує мистецтво книжкової мініатюри. У цих творах ми бачимо зміну релігійних сюжетів та образів, світськими та реалістичними зображеннями світу й людей в тому числі.
Це час монументального живопису, максимальної реалістичності й звичайно ж світських сюжетів.
Ангерран Шаронтон, нарівні з Фуке, був одним з яскравих представників французького Відродження. У своїх монументальних полотнах він виявляв інтерес до людини й навколишнього її дійсності. Попри те, що його живопис був декоративним, художник прекрасно зображував пейзажі, людей і побутові сцени.
Жан Фуке
Цей художник воістину вважається одним з яскравих і важливих представників того періоду.
Дуже помітним є італійський і нідерландський стиль у його ранніх працях. Але з плином часу й набираючись майстерності Фуке зміг знайти свій власний стиль, в якому й продовжив працювати.
Фуке був придворним Карла VII й Людовика XI, і заслужено вважається майстром часів французького Ренесансу.
Він чудовий портретист не тільки свого часу, але й вважається взагалі одним з кращих художників цього напрямку. У своїх роботах він максимально реалістично й правдиво передавав характерні риси своїх моделей. Але робив він це якось поверхово, не зациклюючись на дрібних деталях, і це дозволяло героям його картин виглядати велично.
Велич, яка відповідала соціальному становищу, передається внаслідок того, що художник моделює обличчя й фігуру великими планами, а одяг він укладав великими, навіть часом громіздкими складками.
Ще одна особливість портретів Фуке, це статичність, вони позбавлені динаміки, а їх жести дуже скупі й нечисленні. Але саме ці особливості дозволили йому зберегти величну поставу й королівську гідність, слабкому, хворому й втомленому «Карлу VII».
Крім портретів, Фуке радує нас і своїми чудовими мініатюрами, які прикрашали ряд рукописів, наприклад «Іудейські старожитності» написані Йосипом Флавієм. Цей твір прикрашають зображення батальних сцен, в яких художник чудово зобразив армію у розпалі битви й колонаду рухомих військових сил.
Особливу увагу привертають і мініатюри у рукописі «Часослов Етьєна Шевальє». Тут він зображував євангельські й біблійні сюжети, в яких майстерно показав річки, селища й міста з замками Франції.
У своїх працях, Фуке прекрасно показував свої поглиблені знання живої природи, як тварини, так і рослинного світу, а також людського тіла. Крім того, художник любив зображати людей під час молитви. У такому стані вони виглядали злегка напруженими й зануреними у роздуми.
Епоха Французького Відродження дуже цінується у даний час мистецтвознавцями та культурологами. Вона подарувала нам багато прекрасних творів мистецтва та їх творців.
