У Франції жінка після пологів може побути в декреті всього лише два місяці. У цей час їй виплачується сума від 80 – 100% заробітної плати (в залежності від підприємства, на якому вона працювала). Після завершення даного періоду оформляється відпустка по догляду за дитиною. Такий «відпочинок» можна розтягнути на три роки, але цим мало хто користується. Добре оплачуване робоче місце отримати складно, особливо жінці. Тому кожна матуся намагається повернутися до трудової діяльності як можна раніше, щоб про неї «не забули». В результаті постає питання: куди подіти маленьку дитину?
Звичайно ж, нянечка
Нянечка у Франції обов’язково повинна мати дозвіл від Відділу захисту сім’ї і дітей. Без таких паперів навряд чи вдасться отримати роботу, французькі батьки просто не довірять своє немовля жінці без спеціальних документів. Тут дуже популярні домашні ясла. Нянечки з освітою організовують у себе вдома такий собі міні-садок, де доглядають за декількома немовлятами. Крім цього, сім’я може звернутися до Відділу захисту сім’ї і дітей та отримати няню, ціна, на послуги якої, відповідає рівню їх доходів.
Багаті батьки можуть собі дозволити домашню няню. Це, як правило, жінки з Африканських країн або Філіппін, які живуть в сім’ях і займаються не тільки доглядом за малюком, але і деякими домашніми справами. Також у Франції популярно бебі-сіттерство. Матусі вдаються до послуг такої людини, коли необхідно ненадовго залишити дитину. Оплата в цьому випадку погодинна.
Чому не дитячий сад?
Влаштувати улюблене чадо в ясла тут дуже складно. Постійна нестача місць змушує батьків шукати інші можливості. Але якщо все ж таки вдалося роздобути таке містечко, то віддати малюка в подібний заклад дозволяється вже в три місяці. Тут немовля може бути до трирічного віку.
У Франції існує три види дитячих садків: муніципальні (державні), засновані різними асоціаціями і батьківські (приватні). Перший варіант найдешевший і найбільше контролюється державою, тому в основному намагаються прилаштувати дітей в такі установи.
Що таке «материнська школа»?
Це тип дитячого садка, який більшою мірою нагадує наш. У такі заклади малюків оформляють з трьох років. Тут дитина отримує першу освіту. Заняття починаються о пів на дев’яту ранку і тривають до пів на п’яту вечора.
У деяких установах є «ГПД», тобто можна залишити дітей ще на пару годин. У країні освіта до молодшої середньої школи не є обов’язковою. Обов’язкове лише виховання. А воно може бути і в домашніх умовах. Хоча цим користуються рідко.
А де ж бабусі?
У Франції дуже рідко можна побачити жінку у віці, яка буде няньчити свого онука. Тут вважають, що пенсійний вік – це період, коли треба насолоджуватися життям, а не доглядати за маленькими дітьми.
Бабуся або дідусь можуть забрати дитину з ясел, посидіти з ним один вечір на тиждень, але не більше. Якщо люди похилого віку постійно доглядають за онуками, то це можна вже назвати роботою, а значить, вважається нормальним в цьому випадку отримувати від дітей фінансову винагороду.
Франція є піонером у багатьох аспектах догляду за маленькими дітьми. Так, саме тут вперше були організовані ясла і створена концепція колективного виховання. Французи вважають, що правильне виховання з раннього віку має велике значення, так як саме в цей період закладаються основи моральності і особистості людини.
